Предмет Сировина і допоміжні матеріали.

Навчальний модуль №3 ЛХБА 2.3.1

Професійна компетентність.

 

Відбір проб і органолептичний аналіз води, кормів, молока і молочних продуктів, продуктів тваринництва

Опорний конспект.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДИ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ВОДИ.

Джерела водопостачання

До джерел водопостачання належать різні природні води.

Атмосферні опади – це дощова і снігова вода. Утворюються в результаті конденсації парів. Ця вода близька до дистильованої. Вона має дуже мало солей і розчинених газів, м’яка, без смаку. В атмосферній воді є органічні речовини, мінеральний пил і мікроорганізми, які потрапляють із повітря під час проходження її через атмосферу. Дощова вода, зібрана над лісовими масивами і полями, має менше пилу, мікроорганізмів і різних хімічних домішок. Снігова вода часто буває поганої якості, оскільки внаслідок тривалого лежання сніг дуже забруднюється. Атмосферні води використовують для напування тварин тільки у безводних районах.

Наземні води – це річки, озера, ставки, лимани, водосховища, моря, болота.

Ö      Річкова вода – бере початок від атмосферних, болотних, озерних і джерельних вод, а також від розставання снігу і льоду. Перебуваючи в більш низькій частині місцевості, річки збирають поверхневі стоки з площі водозбірного басейну й інколи стають дуже забрудненими. Під час весняних повеней, зливових і дощових паводків річкова вода містить багато каламуті та органічних речовин. У зв’язку з цим її якість непостійна і впродовж року різко змінюється. Річкова вода більше забруднюється весною і восени. На склад і якість води впливають стан берегів і характер місцевості, яка прилягає до річки. Якщо річка тече через великі населені пункти і промислові райони, то в неї потрапляють стічні води й інші нечистоти, вона нерідко буває шкідлива в санітарному відношенні. Річки, які протікають далеко від населених пунків, зазвичай мало забруднені і їхня вода доброї якості. Температура води річок залежить від температури навколишнього середовища. Мінеральних солей у цих водах небагато, тому вони завжди м’які. Кількість органічних речовин і мікроорганізмів залежить від ступеня забрудненості води.

Ö      Озера  – водойми зі стоячою водою. Залежно від населеності місцевості, характеру берегів, величини і глибини водойм, пори року склад і якість озерної води різко коливається. Хімічний і бактеріологічний склад озерних вод подібний до складу річкових. Але завдяки повільній течії або її відсутності озерна вода краще відстоюється і звільнюється від домішок різних речовин і мікроорганізмів. Глибокі озера, де є джерельна вода, а також озера, розміщені далеко від густонаселених місць і промислових підприємств, мають воду звичайно доброї якості. Малі озера, з низькими берегами і стоячою водою, навпаки, сильно забруднюються, і якість води в них дуже погана.

Ö      Водосховища – це штучні водойми великих розмірів, утворені внаслідок зарегулювання греблями долин річок, виходів із озер, гірських потоків і щілин. Водою вони поповнюються насамперед у період весняних повеней.

Ö      Вода боліт повністю непридатна для напування тварин і для іншого вжитку у зв’язку з великою забрудненістю її органічними речовинами, а також яйцями гельмінтів, мікроорганізмами . Така вода загниває, “цвіте” і, як засвідчує ветеринарна практика, спричинює різні захворювання тварин.

Підземні води – це води, які залягають на різних глибинах земної кори. Вони утворюються в наслідок фільтрації атмосферних і поверхневих вод у глиб землі. Просочуючись  крізь землю і водопропускні породи ґрунту, атмосферна вода звільняється від забруднень і мікроорганізмів, збагачується мінеральними солями, мікроелементами і вуглекислотою. Підземні води залежно від природних умов розподілені нерівномірно, перебуваючи на різній глибині, мають різну потужність і якість. Води, розташовані на глибині до 8 м, називають верховодкою або ґрунтовою водою. Запаси такої води звичайно невеликі і залежать від кількості опадів, які випадають у тій чи іншій місцевості. Верховодка може легко забруднюватися нечистотами, наприклад, через просочування стічних вод, гнойових стоків. Ці води мають постійну температуру, вільні від різних домішок і містять мало мікроорганізмів, більше мінералізовані ніж поверхневі води. Грунтові води вирізняються добрими санітарними якостями. Підземні води, розташовані між двома водонепроникними шарами порід, називають міжпластовими або артезіанськими (безнапірними або напірними) водами. Ці води багаті на кисень, мають сталу температуру, багаті на мінеральні солі, відмінної якості, відповідають усім санітарно–гігієнічним вимогам. Грунтові та артезіанські води інколи виходять на поверхню землі й утворюють джерела та ключі. Вони бувають нисхідні (на схилах) – вода із водоносного горизонту тече зверху, і висхідні – вода із водоносного горизонту витікає знизу. Здебільшого джерельним водам властиві високі санітарні якості, рівноцінні артезіанській воді, вони є добрими джерелами водопостачання.

 

Відбір проб питної води

1.     Дані вимоги розповсюджуються на питну воду і встановлюють правила відбору, транспортування і зберігання проб води, що продається централізованими системами господарсько–питного водопостачання і водопроводами, що подають воду одночасно для господарсько–питних і виробничих цілей.

2.     Дані вимоги не розповсюджуються на відбір проб із джерел водопостачання і на відбір проб води, що призначена для бактеріологічного аналізу.

3.     Об’єм проби встановлюється в залежності від досліджуваних інгредієнтів і вказаний у відповідному стандарті на метод аналізу і обов’язковому додатку.

4.     Проби відбирають в хімічні чисті посудини з притертими пробками (допускаються коркові і поліетиленові пробки), виготовлені з міцного, безкольорового хімічно стійкого скла або в поліетиленові посудини, що дозволені для контакту з питною водою. Проби, що призначені для аналізу на вміст органічних речовин, відбирають тільки в скляні  посудини з притертими пробками.

5.     Відбір проби проводять після спуску води на протязі не менше 15 хвилин при повністю відкритому крані.

6.     Перед відбором проби посудину не менше ніж два рази споліскують водою, що підлягає дослідженню.

7.     Посудина заповнюється водою до верху. Перед закриттям посудини пробкою верхній шар води зливають так, щоб під пробкою залишався шар повітря об’ємом 5 – 10 см³. В загальний посуд відбирають пробу на аналіз тільки тих інгредієнтів, які мають спільні умови консервування і зберігання.

8.     Визначення залишкового хлору, озону і запаху (без нагрівання) проводиться на місці відбору проби.

9.     Для доставки в лабораторію посудини з пробами упаковують в тару, яка забезпечує повну цілісність і запобігає від різких перепадів температури.

10.  Воду необхідно досліджувати в день відбору проб. Якщо це неможливо, відібрані проби поміщають для зберігання в холодильник і консервують. Способи консервування і умови зберігання вказані у відповідних стандартах на методи аналізу.

11.  Строк зберігання проб і виконання аналізу не повинен перевищувати 72 години з моменту відбору.

12.  Тривалість зберігання води зазначають в протоколі аналізу.

 

Відбір проб води

          Вибір місця відбору проби. Відібрані для аналізу проби повинні бути перш за все типовими для досліджуваної системи.

Тому місце відбору проби води визначається в залежності від характеру джерела і мети дослідження. Вимоги до місця відбору проб:

·     при використанні відкритого водоймища для централізованого водопостачання пробу треба відбирати в тій точці водоймища і на тій глибині, на якій буде проводитись забір води для водопостачання;

·     при існуючому водозаборі – безпосередньо із водоприймального отвору;

·     при використанні для водопостачання підземних джерел - із того водоносного горизонту якого буде проводитися майбутній водозабір;

·     при відборі води зі знов споруджених скважин, при відсутності постійного злива води, проба повинна забиратися після неперервної відкачки і не раніше ніж буде отримано однаковий вміст хлоридів і Феруму не менше, ніж у 3 контрольні проби, відібраних під час відкачки з проміжками не менше 1 години;

·     на діючому водозаборі із підземного джерела проба повинна забиратися з того джерела, котре використовується для водопостачання. При наявності декількох скважин проби беруть із кожної. Проби відбирають у години максимального використання води.

          Примітка: попередні проби, які характеризують якість води даного джерела, можуть забиратися із сусідніх уже існуючих скважин і колодязів, які використовують такий же водоносний горизонт або вже з діючих експлуатаційних скважин, при умові ідентичності водоносного горизонту і при наявності однакових санітарних умов. Із кранів водопровідних споруд взяття проб води повинно  відбувається після вільного спуску води, при повному відкритті крана на протязі не менше 10 хв.

          Для вибору місця відбору проб необхідно добре обстежити місцевість. Для характеристики водного об¢єкту, за виключенням спеціальних спостережень, не рекомендується проводити відбір проб у місцях, які:

·     підлягають безпосередньому впаданню вод притоків;

·     поблизу населених пунктів, якщо біля них у дану водойму скидаються    стічні води;

·     біля підприємств, пристаней, бань і т.і.;

·     у ділянках слабого водообміну (у застійних ділянках мілководь, рукавів і т. і.).

          При виборі місця відбору проб стічних вод необхідно детально ознайомитися з технологією підприємств, розташуванням цехів, очисних споруд, систем каналізації та ін.

          Види проб води. Відбір проб у залежності від мети аналізу може бути разовим (нерегулярним) або серійним (регулярним).

          Найбільш розповсюдженими типами регулярного відбору проб є:

·     загальний відбір проб, при якому пробу відбирають у різних місцях по течії річок, з різних глибин для наміченого розрізу озера, водосховища і т. і.;

·     відбір проб через певні проміжки часу, який дозволяє слідкувати за зміною якості води в часі (сезони, доби, години) або в залежності від її витрати.

          Існують також менш розповсюджені типи серійного відбору проб, як, наприклад, “узгоджені проби”, які відбирають у різних місцях за течією річки, або стічних вод з врахуванням часу проходження води від одного пункту до іншого. Розрізняють проби води прості й змішані (усереднені).

Прості проби,  одержують шляхом одноразового відбору в одному місці водойми, і які повинні характеризувати склад води в момент відбору в одному місці.

          Змішані проби, які одержані шляхом об¢єднання кількох простих проб, у залежності від принципу їх об¢єднання характеризують або середній склад води досліджуваного об¢єкту (якщо вони відібрані одночасно в різних місцях) у певний момент часу або середній склад води за певний період часу (година, доба і т. і.) в одному місці або середній склад водного об¢єкта з врахуванням місця і часу. Об¢єм змішаної проби повинен бути достатнім для прийнятої методики аналізу.

 

       1.Організація робіт в хіміко- бактеріологічної лабораторії.

Вимоги до планування приміщень мікробіологічних лабораторій викладені в СН 535-81, СанПіН 5179-90, в нормативній документації з проектування відповідних підприємств, а також в цих правилах. Лабораторії не можна розташовувати в цокольному поверсі, в житлових будинках і приміщеннях. Категорично забороняється розташування в приміщенні лабораторії інших підрозділів, сторонніх установ та організацій.

Лабораторії розташовують, як правило, в окремому будинку з 2-ма входами або в ізольованій частині будинку. На вхід них дверях повинні бути позначені: назва лабораторії і міжнародний знак "Біологічна небезпека", графік роботи лабораторії. Двері повинні мати кодові замки. Всі приміщення лабораторії повинні бути непроникними для гризунів та комах.

Умови мікроклімату виробничих приміщень повинні відповідати ДСН 3.3.6.042-99 та СН 535-81.

Приміщення лабораторії повинні мати центральне опалення. Опалювальні прилади повинні бути з гладкою поверхнею, яка легко чиститься.

Температура повітря в лабораторних кімнатах повинна підтримуватись у межах 18-20°С. В умовах жаркого клімату в робочих кімнатах та боксах встановлюються кондиціонери. Під час роботи з біологічним матеріалом їх вимикають.

Для лабораторій мікробіологічного профілю слід передбачати окремі си с-теми припливно-витяжної вентиляції, які відповідають СНиП 2.04.05-91, ДСН 3.3.6.042-99 та СН 535-81.

В усіх лабораторіях,, що будуються або реконструюються, необхідно передбачити обладнання автономної припливно-витяжної вентиляції з встановленням фільтрів тонкого очищення повітря, що викидається з "заразної" зони (або обладнання цих приміщень боксами біологічної безпеки).

Приміщення лабораторії повинні бути обладнані водопроводом з гарячою і холодною водою та каналізацією відповідно до СНиП 2.04.01-85.

Всі лабораторні кімнати обладнуються водопровідними раковинами зі змішувачами холодної та гарячої води для миття рук персоналу, які розміщують біля виходу. Бажано, щоб крани відкривалися за допомогою ліктів. Безпосередньо біля раковини встановлюють пристрої, в яких повинні постійно знаходитися засоби для дезінфекції рук і миючі. Висушування рук проводиться електрорушниками або рушниками разового користування.

Санітарно-технічні прилади, обладнання, крани, раковини, унітази, тощо повинні знаходитись у справному стані, систематично чиститись від іржі і інших нашарувань, не мати тріщин та інших дефектів. Несправні прилади підлягають терміновій заміні.

Місця біля раковин, інших санітарно-технічних приладів, а також обладнання, експлуатація якого пов'язана зі зволоженням стін, облицьовують глазурованою плиткою або іншими вологостійкими матеріалами.

Усі приміщення лабораторії повинні мати природне та штучне освітлення, яке відповідає вимогам СНиП П.4-79 та ДСН 3.3.6.042-99. Для окремих кімнат (термальна, бокс для досліджень на стерильність, фотолабораторія та інші) допускається відсутність- ариродного освітлення. У кожній кімнаті повинен бути загальний вимикач. Світильники і арматура повинні бути закритого типу і доступні для вологої обробки.

При орієнтуванні вікон на південь необхідно передбачити захист робочих столів від попадання прямого сонячного світла шляхом використання світлозахисних плівок, жалюзі з матеріалу, стійкого до дезінфектантів.

Рівні шуму у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а рівні вібрації - ДСН 3.3.6.039-99.

Внутрішнє оздоблення приміщень повинно відповідати їх функціональному призначенню. Поверхня стін, стель, перегородок має бути гладкою, легкодоступною для вологого прибирання і дезінфекції.

Всі матеріали, що застосовуються для внутрішнього оздоблення приміщень, повітропроводів, вентиляційних систем, фільтрів повинні мати дозвіл МОЗ України на застосування.

Поверхня стін у лабораторних приміщеннях повинна бути водостійкою, легко митися; на висоту 1,5 м стіни облицовують глазурованою плиткою або фарбують олійною фарбою світлих тонів; у автоклавних,

боксах, віварії - на всю висоту - світлою глазурованою плиткою або іншими облицювальними матеріалами, дозволеними МОЗ України для цієї мети.

Підлога в лабораторних приміщеннях має бути гладкою, легко митися, стійка до дії деззасобів, при цьому покриття не повинно бути слизьким. Лінолеумні покриття не повинні мати дефектів (щілини, тріщини, дірки, тощо). Шви листків лінолеуму, що прилягають один до одного, повинні бути ретельно пропаяні.

Стики опорядження стін, підлоги, стелі повинні мати закруглення (галтелі) для зручності санітарної обробки та прибирання.

Ширина основних проходів до робочих місць або між двома рядами обладнання має бути не менше 1,5 м з урахуванням виступаючих конструкцій.

Лабораторії, в яких проводять роботу з БПА, повинні мати такий основний набір приміщень:

 "заразна" зона:

-  приміщення для забору проб;

-  приміщення для прийому, реєстрації матеріалу і видачі результатів досліджень;

-  боксовані приміщення або приміщення, оснащені боксами біологічної безпеки;

-  бокси для проведення санітарно-бактеріологічних досліджень;

-  кімната для обробки і первинного посіву біологічного матеріалу (посівна);

-  робочі кімнати (бокси) для бактеріологічних, серологічних, вірусологічних, паразитологічних досліджень;

-  кімната для люмінесцентної мікроскопії;

-  кімната для проведення зооентомологічних робіт;

-  блок для роботи із зараженими тваринами;

-  автоклавна для знезараження матеріалу;

-  термостатна (може не бути).

 "Чиста" зона:

-  кімната (гардероб) для верхнього одягу;

-  кімната для надягання робочого одягу;

-  приміщення для підготовчих робіт (препараторська, мийна, кімната - - для приготування поживних середовищ з боксом для розливу середовищ);

-  стерилізаційна;

-  приміщення з холодильною камерою або холодильниками для зберігання поживних середовищ та діагностичних препаратів;

-  кімната для приймання їжі, відпочинку і т.і.;

-  кімната для адміністративної роботи, для роботи з літературою;

-  кабінет завідуючого;

-  душова;

-  туалет для персоналу;

- кладові.

При великому обсязі роботи замість розстановки декількох термостатів доцільно обладнати термальну кімнату в ізольованому темному приміщенні, до якого б входили термальна камера, стіни якої покриваються теплоізоляційним матеріалом; впродовж стін встановлюються стелажі, покриті матеріалом, що легко дезінфікується і передбоксник.   

.Бокс для санітарно-бактеріологічних досліджень повинен бути з двох відділень: бокс і передбоксник, відділені скляною перегородкою. Передбоксник призначається для одягання стерильного одягу і проведення допоміжних робіт. В передбокснику розміщують медичну шафу для зберігання стерильного матеріалу та шафу для спецодягу.

Бокси обладнують припливно-витяжною вентиляцією, в них подається стерильне повітря, що проходить через бактеріальні фільтри. Бокси та передбоксники обладнують ультрафіолетовими опромінювачами. Вимикачі їх повинні знаходитися поза боксом і передбоксником.

 

 1.2. Ознайомлення з роботою виробничої лабораторією, її обладнанням.

 

Лабораторія повинна бути розміщена в виробничому корпусі поблизу цехів виробництва і реалізації готової продукції, ізольована від цехів, а також знаходиться на певній відстані від котелень, димових труб і місць, де можливе сильне забруднення повітря. Двері лабораторії виходять в приймальне відділення і на рампу.

В відповідності з санітарними нормами СН 245-71 лабораторія повинна бути добре освітлена, температура 18^оС, змонтована проточно-витяжна вентиляція, водопровід, система каналізації, підведений електричний струм і газ. Кожен працівник лабораторії користується індивідуальним спец. одягом, взуттям. Нормований режим праці робітників лабораторії.

Основним обладнанням лабораторії являються обладнання, прилади і апаратура, з допомогою яких проводять аналізи молочної сировини, напівфабрикатів, готової продукції і допоміжних матеріалів. До них відносять центрифугу лабораторну „Орбіта”, прилад для визначення кислотності молока і молочних продуктів рН-222 або рН-222.1, рН-221, рН-201, рН3+, прилад “Рекорд”, прилади для відмірювання сірчаної кислоти і ізоамілового спирту, водяна баня, редуктазник, технічні ваги, електронні ваги, денсиметри, часи пісочні, жироміри, термометри і т.д.

До допоміжного обладнання відносять стіл для титрування, стіл для роботи з кислотою, тумбу з лабораторною раковиною і інші пристосування.

Задачі лабораторії:

       1.       Контроль випуску продукції.

       2.       Проводить якісний контроль сировини.

       3.       Контролює технологічні процеси.

       4.       В обов’язки лабораторії входить передавати керівництву про всі недоліки в роботі.

       5.       Перевірка контрольно-вимірювальних пристроїв.

       6.       Контроль при зберіганні сировини і матеріалів.

       7.       Виготовлення хімічних розчинів.

       8.       Перевірка лабораторних приладів.

       9.       Контроль санітарного стану миючих і дезинфікуючих розчинів.

     10.      Веде журнали, складає звіти про якість готової продукції і сировини.

     11.      Проводить контрольні виробітки.

 

1.3. Техніка  безпеки в лабораторії

Приміщення лабораторії повинно мати припливно-витяжну вентиляцію і бути забез­печеним первинними засобами пожежогасіння; зокрема вуглекислотними вогнегасниками, ковдрою із негорючих матеріалів, ящиком або відром з піском і совком.

        Приміщення лабораторії повинно бути обладнано витяжними шафами з верхніми та нижніми відсмоктувачами та бортиками, що попереджають стікання рідини на підлогу. В приміщеннях лабораторій, окрім загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої витяжної вентиляції від лабораторних шаф, повинні бути пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги). Швидкість руху повітря за умови відчинення стулок витяжних шаф та працюючій вентиляції повинна бути не менше 0,5 м/с, а при роботах з їдкими, отруйними та з речовинами з неприємним запахом - не менше 1,0 м/с.

        Усі матеріали й речовини повинні зберігатись відповідно до правил пожежної безпеки.

        Лабораторія повинна бути забезпечена аптечкою з набором медикаментів і перев'язувальних засобів.

Всі операції, пов'язані із застосуванням або можливим утворенням і виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які мають запах, виконувати тільки у витяжній шафі з працюючою загальнообмінною вентиляцією із: застосуванням засобів індивідуального захисту.

Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум'я.

       Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділенням тепла, слід виконувати в термостійкому або порцеляновому посуді.

       При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її у бік від себе й осіб, які знаходяться поруч.

      При збовтуванні розчину у колбах і пробірках закривати їх тільки пробками.       Не здійснювати відбір порцій речовин безпосередньо з великих бутлів, бочок. Студент повинен:           ^!

-не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду,

-не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису й етикеток,

-зливати відпрацьовані ефір, бензол та інші горючі рідини (ГР), відходи кислот і луги тільки у спеціальну тару.

 

Відповідальність за стан безпеки і протипожежної безпеки в лабораторіях, а також за розробку і здійснення профілактичних заходів з охорони прані несе завідувач кафедри, який повинен забезпечити:

     -           безпечний стан приміщень, робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, запобіжних пристроїв;

     -          інструктаж працівників кафедри і студентів з техніки безпеки;

      -          організацію безпечного використання отруйних речовин і спирту, балонів, посудин, що працюють під тиском;

        -   забезпечити лаборантів кафедри спецодягом і запобіжними пристроями.

        Викладачі повинні організувати навчання та інструктаж лаборантів і студентів з техніки безпеки на початку занять в лабораторії, вимагати від студентів наявності спецодягу (халатів, у разі необхідності інших індивідуальних засобів захисту), без якого вони не допускаються до виконання лабораторних робіт.

        До занять не допускаються студенти, які не пройшли первинний інструктаж і інструктаж безпосередньо на робочому місці при виконанні кожної лабораторної роботи.

        Студенти повинні ретельно вивчити:

- властивості хімічних реактивів, які є в лабораторії;

- небезпечні моменти при проведенні робіт в лабораторії і способи їх попередження;

- засоби першої (долікарської) допомоги при отруєннях, опіках, ураженнях елект­ричним струмом і інших нещасних випадках;

- інструкції з протипожежних заходів, освоїти протипожежний інвентар і правила користування ним.

2. Вимоги до приміщень лабораторії

        Приміщення лабораторії повинно мати припливно-витяжну вентиляцію і бути забез­печеним первинними засобами пожежогасіння; зокрема вуглекислотними вогнегасниками, ковдрою із негорючих матеріалів, ящиком або відром з піском і совком.

        Приміщення лабораторії повинно бути обладнано витяжними шафами з верхніми та нижніми відсмоктувачами та бортиками, що попереджають стікання рідини на підлогу. В приміщеннях лабораторій, окрім загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої витяжної вентиляції від лабораторних шаф, повинні бути пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги). Швидкість руху повітря за умови відчинення стулок витяжних шаф та працюючій вентиляції повинна бути не менше 0,5 м/с, а при роботах з їдкими, отруйними та з речовинами з неприємним запахом - не менше 1,0 м/с.

        Усі матеріали й речовини повинні зберігатись відповідно до правил пожежної безпеки.

        Лабораторія повинна бути забезпечена аптечкою з набором медикаментів і перев'язувальних засобів.

3. Вимоги безпеки перед початком виконання лабораторної роботи

Отримати від викладача дозвіл на виконання лабораторної роботи. Перевірити стан та одягти спецодяг, засоби індивідуального захисту.

Включити припливно-витяжну вентиляцію за 10-15 хв. до початку роботи.             Перевірити справність приладів, обладнання; наявність необхідних реактивів.                 У разі необхідності включити вентиляцію у витяжній шафі.

            У разі виявлення несправностей обладнання та засобів захисту, сповістити викладача та не приступати до роботи до усунення виявлених несправностей.

4. Вимоги безпеки під час виконання лабораторної роботи

Всі операції, пов'язані із застосуванням або можливим утворенням і виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які мають запах, виконувати тільки у витяжній шафі з працюючою загальнообмінною вентиляцією із: застосуванням засобів індивідуального захисту.

Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум'я.

       Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділенням тепла, слід виконувати в термостійкому або порцеляновому посуді.

       При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її у бік від себе й осіб, які знаходяться поруч.

      При збовтуванні розчину у колбах і пробірках закривати їх тільки пробками.       Не здійснювати відбір порцій речовин безпосередньо з великих бутлів, бочок. Студент повинен:           ^!

-не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду,

-не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису й етикеток,

-зливати відпрацьовані ефір, бензол та інші горючі рідини (ГР), відходи кислот і луги тільки у спеціальну тару.

5. Вимоги безпеки при роботі зі скляним лабораторним посудом та іншими виробами зі скла

Під час роботи на установці, виготовленій зі скла або з елементами скла, в умовах, коли є ймовірність аварії, необхідно обгородити всю установку захисним екраном з оргскла, а найнебезпечніші ділянки установки - металевою сіткою або металевим кожухом.

Під час збирання скляних приладів застосовувати підвищені зусилля не дозволяється. При з'єднанні окремих частин зі скла необхідно захищати руки тканиною. Щоб полегшити збирання приладів, кінці скляних трубочок змочують водою, вазеліном або гліцерином.

Усі види механічної й термічної обробки скла слід виконувати з використанням захисних окулярів.

        Щоб обрізати кусок скляної трубки або палички, необхідно зробити на ній надріз напилком або іншим інструментом, який ріже скло, після чого взяти трубку обома руками і легким натиском у напрямі, протилежному надрізу, зламати її. Після розлому гострі кінці слід оплавити або обробити наждачним папером.

       Якщо хімічні реактиви надійшли в ампулах, необхідно обережно зробити надріз, як, випадку зі скляною паличкою, відламати шийку ампули, тримаючи ампулу над лотком або іншою посудиною. Потім обережно пересипати або вміст ампули у заздалегідь заготовлену склянку.                                                             

Кінці скляних трубок і паличок, що застосовують для розмішування та іншої мети, мають бути оплавлені.

Для  змішування або розбавлення  речовин,  що супроводжуються  виділенням теплоти, а також для нагрівання хімічних речовин, слід використовувати порцеляновий або тонкостінний скляний посуд. Пробірки, круглодонні колби, порцелянові чашки можна нагрівати на відкритому вогні, плоскодонні колби і стакани слід нагрівати тільки на металевому розсікачі полум'я.

Посудину з гарячою рідиною не можна закривати притертою пробкою доти, поки вона не охолоне.

Щоб відкрити пробку в посудині, яку заїло, необхідно спочатку обережно постукати по ободу пробки знизу догори дерев'яним молоточком або брусочком. Якщо це не допомагає, потрібно обережно підігріти шийку посудини так, щоб не нагрілась вся пробка. Нагрівати можна рушником, змоченим гарячою водою, обгорнувши ним шийку посудини, або полум'ям спиртового пальника, обертаючи посудину навколо осі, не доторкаючись до полум'я. Не можна нагрівати посудину над відкритим полум'ям, якщо в посудині містяться легкозаймисті, вибухонебезпечні або отруйні речовини.

Великі хімічні стакани слід піднімати двома руками так, щоб відігнути краї (бортики) спиралися на вказівний та великий пальці.

Установку або окремі частини її що перебувають під вакуумом, слід захищати дротяним екраном (сіткою); під час роботи користуватися захисними окулярами.

Тонкостінну посудину під час закривання гумовою пробкою (наприклад, при влаштуванні промивалки) тримають за верхню частину шийки, пробку злегка повертають, руки при цьому захищають рушником. Роботу з отруйними, вогне- і вибухонебезпечними речовинами, а також роботи, що проводяться під тиском або вакуумом, слід виконувати в приладах і посуді із високоякісного, термостійкого скла.

Нагріваючи рідину в пробірці або колбі, необхідно закріплювати їх так, щоб отвір пробки або шийка колби були направлені в напрямі від себе і сусідів по роботі; при цьому посуд наповнюють рідиною не більше, ніж на третину об'єму. Протягом усього процесу нагрівання не дозволяється нахилятися над посудиною і заглядати в неї.

При нагріванні хімічних речовин в пробірці або колбі не дозволяється тримати їх руками, треба закріплювати в тримачі для пробірок або в лапці штатива (зажим повинен бути біля отвору пробірки).

Під час миття скляного посуду треба пам'ятати, що скло крихке, легко ламається і тріскається від ударів, різкої зміни температури. Для миття посуду щітками («йоржами») дозволяється направляти дно посудини тільки від себе або вниз.